Добро творити, вірити, кохати
На цій прадавній сонячній землі,
І серцем щиро те оберігати,
Що тут зродилось – в рідному селі.
В нашій школі - музей села Городище
Вперше музей села Городище було відкрито 20 років тому, у приміщенні нашої школи, під керівництвом директора школи Ковальчук Ангеліни Анатоліївни. Створенню цього музею передувала клопітка праця студентів історичного факультету Східноєвропейського університету на чолі із професором Кучінком М. М., які проходили археологічну практику на місцевості стародавнього Городища-вал.
Під час розкопок студенти знайшли багато пям’яток старовини, які знайшли своє місце серед експонатів Волинського краєзнавчого музею, частину з них залишили для нашого музею. Макет стародавнього Городища для музею виготовили студенти. Одними із перших відвідувачів музею була делегація із Німеччини, які залишили свої відгуки у книзі відвідувачів. У школі було створено групу екскурсоводів-учнів, які проводили екскурсії.
У зв’язку із тим, що у школі вивільнили клас, музей було перенесено в будинок культури під керівництвом Неліповича Василя Олександровича. Сьогодні у житті нашої школи важлива подія – музей історії села знову відкривається у школі. Цій події передувала робота учителів та учнів а особливо вчителя історії Яцюри Ігоря Олександровича. А ідею про новосілля музею підтримали директор школи Кундля І. А. та спонсором виступила сільський голова Соколюк С. В.
03svyohkl04Стрічку перед входом до етнографічного музею перерізали директор школи та сільський голова. Світлана Василівна зазначила, що шкільна родина досить активна, і відкриття оновленого музею – це велике досягнення для усіх городищан.
Інна Аркадіївна висловила слова вдячності вчителям та учням, які допомагали не лише фізичною працею під час ремонту, а й познаходили старі родинні речі і віддали їх у музей.
Після відкриття музею було організовувано свято для учасників АТО до Дня Захисника України. Щирі пісенні вітання линули з вуст колективу “Любисток” місцевого БК та вчителя Захисту Вітчизни Ковальчука Леоніда Олексійовича. Піснями, вітаннями хотілось повернути бійців в мирне сьогодення, вдячно схилити голову перед їх мужністю та відвагою.
