Семінар заступників директорів з навчально-виховної роботи

Освітня реформа тільки тоді буде мати успіх,

 якщо кожен педагог стане реформатором

власного щоденного навчального досвіду

 09  листопада 2017 року в Городищенській ЗОШ І-ІІ ст. відбувся теоретико-практичний семінар заступників директорів з навчально-виховної роботи з теми «Зміни в освіті як фактор оновлення змісту і форм методичної роботи». У роботі взяли участь завідувач методичного кабінету відділу освіти Луцької райдержадміністрації Оксана Йосипівна Врублевська, заступники директорів навчальних закладів району.

Розпочалося дійство з вітального слова учнів школи та з пісні про село Городище у виконанні вокальної групи дівчат (керівник – учитель Людмила Афанасіївна Босак).

Директор  школи Інна Аркадіївна Кундля  ознайомила із роботою закладу  і запросила до перегляду відеофільму про школу.

З першого питання виступила   Врублевська О.Й., завідувач районного методичного кабінету,  яка висвітлила ключові тези нового закону України  “Про освіту”  і звернула увагу на відмінності та нововведення діючого документу.

Також проінформувала про нові освітні платформи:

Ø МІКСІКЕ В УКРАІНІ http://miksike.net.ua/

Ø Вчимося жити разом http://autta.org.ua/ua/resources/learning-to-live-together/

Ø Освітня платформа з розвитку критичного мислення «КритМислОП» http://www.criticalthinking.expert/

Провела онлайн подорож по освітніх платформах, де учасники семінару активно  брали участь у вивонанні інтерактивних вправах та онлайн-тестах.

         З другого питання виступив вчитель хімії В.П.Зарубко, який поділилися секретами успіху сучасного вчителя.

Перед присутніми виступила заступник директора з навчально-виховної роботи Мірчук О.О.. яка підкреслила важливість методичної роботи, розкрила   питання на тему: « Планування як складова управління методичною роботою»,  ознайомила з  структурою  методичної роботи Городищенської ЗОШ І-ІІІ ст. на 2017-2018 н.рік, поділилась досвідом та запросила гостей до участі роботи  в групах «Плануємо шкільну методичну роботу». По завершенню роботи в групах методист відділу освіти Врублевська О.Й., проаналізувала роботу та підвела підсумки.

На завершення присутні обмінялися думками, висловили слова подяки, власні побажання та пропозиції.

Літературні гостини в Городищі

         

        Захопливі літературні гостини відбулися нещодавно в школі села Городище, на які щиро запросив учитель української мови та літератури Микола Васильович Сидорчук. Розпочалося дійство з пісні про село Городище у виконанні вокальної групи дівчат (керівник – учитель Людмила Афанасіївна Босак) і перегляду відеофільму про школу. Головною ж подією дня, безумовно, виявилася презентація збірки творів юних літераторів Луччини «Оксамитові бажання», авторами якої стали сімнадцять учнів району. Про те, як створювалася книжка, про шлях, який вона пройшла, аби побачити світ, розповіла керівник цього творчого проекту – завідувач методичного кабінету відділу освіти Луцької райдержадміністрації Оксана Йосипівна Врублевська, з рук якої схвильовані школярі й отримали барвисто оформлені свої перші літературні видання, прочитали власні твори, зокрема це учні Баївської школи Вероніка Лисак, Анастасія Поддубська, Катерина Торчинюк, Лаврівської – Наталія Новак, Одерадівської – Наталія Осипюк, Городищенської – Віталій Кизицький, Усичівської – Катерина Ткачук, Підгайцівського НВК – Анна Мартинюк.
     Господар гостин, ведучий презентації М. В. Сидорчук як упорядник і редактор збірки, член НСПУ поділився секретами поетичної творчості, прочитав власні вірші про пошуки слова, про поезію, про місію митця у цьому тривожному світі, а згодом і провів своєрідний майстер-клас із початкового віршування з присутніми на святі школярами та вчителями.
      Вдалим музичним забарвленням літературного дня в Городищі стали пісні на слова юних авторів збірки, які створив і виконав учитель місцевої школи Леонід Олексійович Ковальчук.
Своїми думками, враженнями і побажаннями про цей цікавий літературний захід поділилися Ольга Олександрівна Сова, методист відділу гуманітарних дисциплін Волинського ІППО, Галина Михайлівна Радченко, учитель Підгайцівського НВК, Інна Аркадіївна Кундля, директор Городищенської школи.
     Усі присутні були одностайними в тому, що свято справді вдалося, що подібні зібрання вкрай потрібні, як і робота з пошуку нових талантів і видання таких збірок, як презентовані на Городищенських літературних гостинах «Оксамитові бажання».
Літературні гостини в Городищі

Всеукраїнські учнівські Інтернет-олімпіади

 Цьогоріч згідно

Н А К А З У

від 13.06. 2017 р. № 841 МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

"Про проведення Всеукраїнських учнівських

Інтернет-олімпіад з математики, фізики,

хімії, біології, географії, економіки,

інформатики, інформаційних технологій

у 2017/2018 навчальному році"

Відповідно до  Положення про Всеукраїнські учнівські Інтернет-олімпіади, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 11 червня 2012 року № 671, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 червня 2012 року за № 1074/21386, з метою пошуку, підтримки, розвитку творчого потенціалу обдарованої молоді, активізації запровадження комп’ютерних інформаційних технологій у шкільній освіті, сприяння широкому залученню обдарованої молоді до інтелектуальних змагань, що проводяться з використанням мережі Інтернет,
Наказую:

1. Провести у 2017/2018 навчальному році Всеукраїнські учнівські Інтернет-олімпіади:

1) з математики, фізики, хімії, біології, географії, економіки протягом червня – грудня 2017 року на базі Одеського обласного інституту удосконалення вчителів (Кавалеров В. А.);
2) з інформатики протягом червня 2017 року – лютого 2018 року на базі Комунального закладу «Фізико-математична гімназія № 17 Вінницької міської ради» (Нестюк В. М.);
3) з інформаційних технологій протягом червня 2017 року – лютого               2018 року на базі Українського фізико-математичного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Салівон Г. І.).

2. Утворити організаційні комітети і журі Всеукраїнських учнівських Інтернет-олімпіад згідно з додатками 1–11.
3. Департаментам (управлінням) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій сприяти участі учнів у Всеукраїнських учнівських Інтернет-олімпіадах.
4. Фінансування проведення Всеукраїнських учнівських Інтернет-олімпіад здійснити за рахунок коштів не заборонених законодавством.
5. Оплату відряджень членів оргкомітетів та журі Всеукраїнських Інтернет-олімпіад здійснити за рахунок установ, у яких вони працюють.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Хобзея П. К.

Міністр                                                                                          Л. М. Гриневич
честь нашого закладу відстоює в  Інтернет-олімпіади з хімії учениця 11 класу Кедич Софія. Вже відбувся перший тур і наша учениця показала хороші результати. Тож бажаємо їй впевнено іти до перемоги.  Сили, натхнення та успіху тобі Софіє та твоєму учителю-наставнику Зарубку Володимиру Павловичу.
Результати першого туру розміщено  на сайті Одеського обласного інституту післядипломної освіти 

Методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у 2017/2018 навчальному році

Методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у 2017/2018 навчальному році

ДО ДНЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ ТА 26-Ї РІЧНИЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

http://gorodysche.in.ua/

Як НЕ ТРЕБА проводити відкриті уроки

Дуже цікава стаття була опублікована в журналі "Завуч". Пише вчителька... 

Читають теж учителі... 

Висновки кожен робить самостійно... 

Колеги, я пропоную вам прочитати цей матеріал, а потім обговорити його на методичній нараді, наводячи конкретні приклади з нашої діяльності.

У прагненні успіху немає меж і кордонів, є нові висоти. Останнім часом я вже не можу дивитися відкриті уроки насамперед з однієї причини: суперечність між гума­ністичною риторикою про суб’єкт - суб’єктні стосунки, особистісно зорієнтований підхід та інші атрибути педагогічного гуманізму, з одного боку, і тими маніпуляціями та фо­кусами, до яких вдається вчитель у роботі з учнями, які ледь встигають реагувати на Його на команди.

Суб'єкт — це той, хто діє сам, бо йому так потрібно, і він знає, навіщо, і розуміє, чому саме так. А учень на такому уроці — як па­цієнт у хірурга: наркоз ввели і щось із ним роблять. Зрозуміло, що для користі, але що і як — не­зрозуміло. Та й розуміти не хочеться, прокинусь — побачу, що відрізали. Тобто щохвилини на уроці учень і не здогадується, що з ним буде далі. З такого погляду відкритий урок іще гірший від традиційного (коли можна передбачити, що з тобою буде далі: після опитування — пояснення, можна буде розслабитися).

Отже, маємо перше «не треба». Не треба перетворювати учня на пацієнта.

Парадоксально, але факт: часто саме намагання врахувати всі вимоги до «демократичного й гуманістично­го» уроку призводить до ще більшої дезорієнтації дитини в просторі уроку.

Наприклад, вибір теми відкрито­го уроку. Часто за таку тему оби­рають помітний афоризм, парадокс, проблемне питання тощо. З погляду активізації пізнавального інтересу такий прийом виправданий, але тема уроку й головне питання — це ме­тодологічно різні частини уроку. А методисти зазвичай ще й вказують на необхідність дотримуватися формулювань тем, визначених програмою на основі державного освітнього стандарту й закріплених у календарно-тематичному плані. Проблема в тому, що якщо на дошці одразу написано тему, то вона часто містить підказку або відповідь на запитання-каталізатор пізнавальної ді­яльності учнів, тому інтриги немає.

Варіанти оголошення теми:

·       тему виводять самі учні в про­цесі розв'язання титульної проблеми, при цьому спільне формулювання теми може стати способом організації рефлексії та підбиття підсумків уроку;

·       формулювання теми не мас містити відповіді на запитання, а тільки встановлювати межі по­шукової діяльності;

·       визначити тему уроку за до­помогою проблемного запитання: «Яку тему нам необхідно вивчати сьогодні, щоб наше знання про... стало вичерпним?» або «Як ви вва­жаєте, чому ми відійшли від логіки підручника й почали вивчати саме цю тему?»;

·       якщо на минулому уроці ви­вчали «А», то абсолютно логічно, що справжній урок присвячений «Б», й очевидно, що наступний урок буде про «В» (головне, щоб цієї логі­ки дотримувався вчитель, особливо на перших уроках навчального року, які відкривають новий розділ або велику тему).

Наступний момент — поста­новка мети й завдань на уроці. Сьогодні всі вже знають, що учні мають знати принаймні мету уроку.

Типові помилки:

1.    Учнів часто мучать запитан­ням: «Якої мети ми сьогодні маємодосягти?»

2.    Упродовж першої половини уроку учнів нудно водять манівця­ми до формулювання мети уроку. А оскільки діти не розуміють усі ці маневри, вони ніяк не можуть здогадатися, чого від них хочуть.

3. Учнів намагаються спонукати до формулювання дидактичної, а не пізнавальної мети уроку, розкри­ваючи перед ними всю педагогічну «кухню». Але не варто надто багато часу витрачати на формулювання мети,оскільки пізнавальна мета для дитини стає очевидною, коли визначають тему, і потребує тільки уточнення й вербалізації.

Тобто, не треба витрачати час на виведення теми та мети уроку тільки заради формулювання теми та мети. Усе це мас сприяти тому, щоб дитина одразу долучилася до значущої, зрозумілої, доступної для огляду діяльності. Саме це й на­зивається актуалізацією на уроці.

Наступне «не треба»: не треба починати урок з вислову: «Сьогод­ні ми проведемо урок у незвичній формі!» Як правило, цю фразу вимовляють з інтригою в голосі. Але навіщо? Якщо вчитель дає урок у своєму класі, цим він викриває се­бе і перед глядачами («Отже, він так узагалі не працює, але перед нами вирішив виявити оригінальність!»), і перед дітьми («Он як перед комісією виступає, а зазвичай він, виявляєть­ся, халтурить!»). Якщо ж учитель дає відкритий урок у новому для себе класі, він принижує цією фразою діяльність «рідного» для класу вчителя (підтекст — «А ось до мене так з вами не працювали!»).

Але найчастіше вчитель має рацію в одному: ця форма для нього і класу незвична.До чого це призво­дить на  відкритому уроці? Учитель не може впоратися з новою для нього формою, урок «розповзається», втра­чаючи цю незвичну форму, діти в ній не вміють діяти, тому багато часу витрачають на опанування атрибутів нової форми.

Що ж робити - не брати оригі­нальні форми? Звісно, ні. Але важ­ливо пам'ятати, що використання будь-якої нової форми передбачає певні правила педагогічної «техні­ки безпеки»:

1.    Жодних нових форм на уро­ці - усе слід апробувати хоча б кілька разів до відкритого уроку. Ви масте знати, які процедури дітям складно виконувати, як це подолати, як чіткіше давати інструктаж тощо. Це приходить тільки з досвідом.

2.    Будь-яка з цих «нових» форм не просто дидактична, вона універсальна для організації і навчальної, і позаурочної ді­яльності Відпрацьовуйте їх у всіх точках освітнього простору, тоді вони будуть для вас органічними, ваша поведінка природною, і жодні модифікації цієї форми в екстремальних умовах відкритого уроку не стануть для вас несподі­ванкою.

3.    Пам’ятайте, що кожна форма має свої атрибути, ознаки. Гра, діалог, групова робота, досліджен­ня, подорож, проект тощо — часто на відкритих уроках форма не відповідає змісту - тому що відбувається на уроці.

Наприклад, учитель каже: «А зараз ми і нами проведемо до­слідження. У вас на столах мікро­скопи, мікропрепарати й інструкція до виконання дослідження. Розпочинайте». Ми попросили в дітей цю інструкцію. Виявляється, за нею вони мали виконати таку послідов­ність дій: налаштувати мікроскоп, покласти на предметний столик мікропрепарат, розглянути його, виявивши різні стадії дроблення за­плідненої яйцеклітини, і замалювати побачене.

Отже, вчитель зовсім не розуміє, що таке дослідження. Або вчитель заявляє: «Виробництво чавуну ми будемо вивчати у формі гри. Гра називається "Виробнича нарада". На порядку денному — доповідь головного інженера про виробни­цтво чавуну. Головним інженером буду я". Зрозуміло, що гра на цьому уроці звершилася, не розпочав­шись. Тому, використовуючи певну форму (метод, прийом, технологію), слід уважно вивчити її атрибути, зрозуміти її відмінність від інших педагогічних засобів і уважно ви­вчити методику її організації.

Які мої рекомендації щодо від­критого уроку? Стартувати необхід­но від стандарту — обов'язкового мінімуму змісту освітніх про­грам. Оскільки сьогодні ситуація зі стандартами доволі зрозуміла, необхідно знати такий документ, який називається кодифікатор, — саме він визначає основні одиниці змісту освіти в конкретній освітній галузі. На його основі розробляють контрольно-вимірювальні матеріали для ДПА. Але — це для високої точності. Більшість педагогів, відповідаючи у відповідь на за­питання: «На що ви орієнтуєтеся, визначаючи зміст уроку?» — на­зивають у дев'яноста випадках зі ста підручники і програми. Вони вважають, що до них автори програм і підручників уже співвіднесли про­понований до вивчення матеріал зі стандартами.

4.  Пам’ятайте, що форма і зміст взаємопов’язані. З одного боку, форма визначає зміст — тобто об­рана форма потребує своєрідної переробки навчального матеріалу. Наприклад, зміст уроку на тему «Виробництво чавуну» у формі гри, діалогу, проекту й дослідження буде різним, тобто вчитель по-різному пе­реробить матеріал і учні по-різному його інтерпретують. З іншого боку, зміст визначає форму — тобто не кожен зміст може набути форми. Складно організувати, наприклад, гру на тему «Енергетичний обмін» або дослідження на тему «Основні поняття генетики».

Наступна група «не треба» пов'язана ті змістом навчального матеріалу.

Типові помилки:

1.    Прагнення підвищити рівень складності матеріалу майже до рівня вишу, демонструючи цим високий рівень роботи з учнями. Стандарти придумали і для того, щоб захистити дітей від сваволі вчителя. А принцип науковості в дидактиці розглядають у парі з принципом доступності. Тому дотримуйтеся міри

2.              Прагнення зробити матеріал доступним для дітей призводить до його зайвої примітивізації, навіть вульгаризації. Але ж принцип до­ступності в дидактиці доповнюється принципом науковості!

3.    3 цієї причини вчителі часто прагнуть використати цікавий додатковий матеріал. Небезпека полягає в тому, що чим цікавіший цей додатковий матеріал, то більша ймовірність, що запам’ятається саме він, а не основний зміст уроку.

4.            Учителі найчастіше пам’я­тають лише один компонент змісту — предметний. Зрозуміло, що це найбільш очевидний компо­нент, зазначений у стандартах, програмах, підручниках. Але це тільки «знання про світ» (за термінологією В. Розанова), а без доповнення його «знанням про пізнання» і «знанням про того, хто пізнає» зміст освіти не може бути повним.

Наступне «не треба» пов'язане з вибором засобів.

По-перше, на відкритому уроці не треба зловживати пояснювально-ілюстративним методом. Зрозуміло, що зовсім без нього не обійтися — це головний спосіб передавання інформації. Але невипадково цей метод іноді називають «каналізаційним» — інформація передається в одному напрямку, через що цей метод є малоефек­тивним. Щоб під час лекції учень мав змогу залишатися суб’єктом пізнання, недостатньо тільки до­давати «елементи бесіди». Тут або треба бути оратором, оповідачем найвищого класу, який талановито, парадоксально, яскраво подає (а не викладає!) матеріал.

Ну, і простіший варіант — зав­дання на слухання. Ідеальне по­єднання — захопливе натхненне викладання з неординарними завданнями на слуханні: знайдіть суперечність у моїй розповіді; від­новіть послідовність подій; складіть запитання до моєї розповіді так, щоб, відповідаючи на них, можна було відновити розповідь; відповідайте після моєї розповіді на запитання, до того ж, безпосередньої відповіді в оповіданні не буде, але буде ідея, яка вам вкаже шлях.

Слухання — лише один вид діяльності. Оптимально за урок дитина мас змінити 4 - 7 видів ді­яльності. Не треба гнатися за кіль­кістю різновидів діяльності. Доволі невмотивовано часто виглядають ко­манди вчителя: «А тепер пограймо». «А зараз ми з вами зробимо проект», «А тепер об'єднайтеся в групи, у нас буде групова робота».

Визначимося, на що ми опира­тимемося, обираючи ці види діяль­ності. Перше — вік, друге — рівень володіння ними видами діяльності, третє — специфіка навчального матеріалу. Обсяг і завдання статті не дають змоги розвивати кожну з цих позицій. Дозволю собі лише коментарі до деяких видів діяльності та форм роботи.

Не треба грати, якщо сам не вмієш грати. Більшість так званих дидактичних ігор — позо­лочена обгортка для гіркої пігулки опитування. Вони виконують роль місцевого знеболювального під час контролю знань. Це само собою вже добре в стресовій ситуації відкри­того уроку, але з погляду виховних, розливальних, освітніх завдань по­тенціал таких ігор невеликий. Більш ефективні, але затратні за часом рольові, дійові, імітаційні, організа­ційно-дійові ігри.

Не треба використовувати на відкритому уроці групову фор­му роботи. Загалом, ця форма мас величезний розливальний, виховний та освітній потенціал. Але на від­критому уроці групова робота «ви­микає» глядачів — присутні на уроці педагоги під час внутрішньої роботи груп, коли їм нічого дивитися, почи­нають відволікатися, спілкуватися, заглядати в зошити до учнів, тобто порушується сприйняття уроку як цілісної події освітнього про­цесу. Привернути увагу дітей після групової роботи складно, але можна, а от привернути увагу гостей буває складніше.

Поради тим, хто на цьому уроці хоче використати групову роботу:

1.    Добре опануйте технологію організації групової роботи. До­волі часто замість групової роботи на уроках використовують індивіду­альну в складі груп.

2.    На момент внутрішньої роботи груп сплануйте ще один очевидний шар роботи. Це може бути робота з окремим учнем біля дошки; інструктаж групи, у якої буде технічне або організаційне завдання (наприклад, обговорення правил оцінювання результатів роботи інших груп або правила дії опонентів тощо). Це також може бути діяльність гостей (наприклад, завданням однієї з груп буде вивчен­ня громадської думки з проблеми, для чого вони зможуть звернутися й до гостей уроку).

Не варто плутати форми роботи й види діяльності. Хоча на уроці їх треба чергувати. Дослідження, проектування, прогнозування, інсце­нізації, моделювання, конструюван­ня — це діяльність. Робота з книгою, робота в парах, робота в групах, фронтальна робота — форми. Часто форми змінюються, а діяльність зали­шається тією самою — репродукція.

Використання технічних засо­бів на уроці

Ось ці мої «не треба» стрімко застарівають, оскільки інформа­ційно-комунікаційні технології так само стрімко входять у практику школи. Мені доводилося досить часто бачити на відкритих уроках використання техніки заради «галоч­ки» — мовляв, ІКТ були. Так, на все­російському конкурсі один учитель весь урок про сімейство складноц­вітих демонстрував за допомогою мультимедійного проектора кар­тинку з айстрами, інший —таблицю Менделєєва, третій — карту Росії. Це один із наслідків моди на ІКТ — всі інші засоби навчання відійшли на другий план. Але ж динамічний посібник чи модель, реальний об’єкт або добре виконана таблиця набагато ефективніші за цифрові ресурси.

Я бачила, як учитель вивчав із ді­тьми пристрій світлового мікроско­па, спроектувавши його зображення на екран через мультимедійний проектор. Реальний мікроскоп при цьому стояв перед ним на столі. Правий був Е. Ільєнков, коли дорікав школі, що в ній вивчають не пред­мет, а знання про предмет! Це він ще не застав ІКТ!

Підбиття підсумків уроку — не менш небезпечний момент. Найчастіше вчителі наприкінці уроку ставлять два запитання:

- Чи сподобайся вам урок, діти?

- Отже, що ви сьогодні дізна­лися на уроці?

На перше запитання наші чудові діти хором відповідають: «Так!» Невже вони підведуть учителя, який складає іспит перед суворою комісією? А відповідаючи на друге запитання, вони старанно називають усе, що робили на уроці. Навіщо?

І той, і інший варіант завершення уроку завжди в мене спричиняють роздратування своєю прямоліній­ністю. Краще вже простенький фінал із виставленням оцінок і роз­дачею слонів — це хоча б логічно і для дітей, і для глядачів. А можливі й витончені варіанти з рефлексією у вигляді нагород за номінаціями «Найкращий аналітик», «Найкращий опонент», несподіваний фінал — закінчи речення: «Сьогодні мені не вдалося...», «Я й не підозрював...» Якщо на початку уроку призначити секундоміра, буркуна й оптиміста, то наприкінці по одній хвилині на їхню самореалізацію достатньо, щоб підбити організаційні підсумки уроку. Важливо, щоб ці прийоми не були несподіванкою для дітей і хоча б зрідка їх використовували й на робочих уроках.

Отже, відкритий урок — це лінза, яка фокусує основні ідеї індивіду­альної педагогічної технології. Тому необхідно ще раз подивитися на кон­кретне завдання конкретної теми та провести ревізію своїх уявлень про особисту місію, персональний сенс своєї діяльності, а потім не за­бувати утримувати їх у свідомості як критерій правильності своїх дій.

“Любов придумана не нами!”

14 лютого наші учні школи взяли участь у міжшкільному КВК на тему:

 “Любов придумана не нами!” 

на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с.Лаврів

Зустрічалося 6 команд із шкіл району:

• “VIP Городище” – команда нашої школи    
  
• 
• ” Помада” – ЗОШ с.Радомишиль
• “Амурчики” – ЗОШ с.Лаврів
• “Феремони” Підгайцівський НВК-гімназія
• «Музяки-Бузяки» ЗОШ с. Гірка Полонка
• “Барбі” ЗОШ с.Баїв

Учасники змагалися у конкурсах:

• Візитна картка команди (до 2 хв)
• Конкурс капітанів
• Музичний конкурс (до 3 хв)
• Домашнє завдання на тему «Коханню вік не є підвладний» (до 5 хв)

Діти були активними, талановитими, показали свої акторські, танцювальні та музичні здібності. Гравці успішно впоралися з усіма завданнями.

Оцінювання конкурсів проводилось членами журі, у складі завідувача методичним кабінетом відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької РДА Врублевською Оксаною Йосипівною та методистами Редкоус Іриною Євгеніївною і  Романюк  Оленою Петрівною.   Підсумки оголосили, проте свято не закінчилось, адже всі охочі (а їх було чимало!), отримали змогу ближче познайомитись, попити чаю, залишитись потанцювати на шкільній дискотеці.

Вітаємо нашу команду з перемогою!!!

 Щиро дякуємо усім школярам та їх наставникам за яскраві виступи та бажаємо невичерпної наснаги у творчих починаннях.

Всеукраїнський конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів МАН 2016/2017 н. р.

Всеукраїнський конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів МАН

 2016/2017 н. р.

З Різдвом Христовим!

Щирі Вам вітання,
Хай буде в житті доволі
Успіху, добра й кохання!
Хай подарує Різдвяне свято,
Наснаги, здоров’я багато.
Теплом, любов’ю Вас зігріє,
І здійснить Ваші мрії!